#ІмпульсивніНотаткиДорослоїРдужки
Слухаю психолога, який працює за напрямком когнітивно-поведінкова терапія. І от він каже про ведення щоденника думок, розповідає як його вести, що туди записувати. І в цей момент я розумію, що саме ця вправа взагалі не може бути виконана людиною з РДУГ. Хіба що тими, хто на ліках... Це просто фізично не можливо. Це як намагатися вести конспект лекції, яку одномоментно веде кілька викладачів, і паралельно ще записувати діалоги друзів, які сидять поруч. Якщо я почну записувати власні думки - я просто більше нічим не зможу займатися.
В мене є в арсеналі вправа, яка є чимось середнім між щоденником думок і щоденником емоцій. Я виконую її раз на місяць, бо вважаю прям дуже сильно корисною для психіки. Але! Вона може забирати в мене кілька днів. Бо, по перше, потрібно підгадати час, коли ніхто не турбуватиме мене. Потім потрібно зосередитися і згадати, що ж мене турбувало цього місяця, описати свої емоції та думки, а потім проаналізувати, що ж насправді сталося і як з тим бути. Я можу працювати над цим багато годин поспіль і засиджуватися день-два до пізньої ночі, поки дам таки раду усім тим хвилюванням, розкладу їх по поличкам в коробочкаи з бірочками. Натомість я отримую сталу психіку, без внутрішніх конфліктів, які зʼїдають мої сили з середини. Для мене це завдання із зірочкою. І лише прогнозовано корисний результат спонукає робити цю вправу раз на місяць.
Але щоб записувати свої думки постійно?
В такі моменти я особливо гостро відчуваю свою нейровідмінність, яка спонукає мій мозок "вибухати" думками так, наче вони - безперервний феєрверк в моїй голові...
