Показ дописів із міткою РДУГ. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою РДУГ. Показати всі дописи

2.18.2025

Камінг-аут: я трохи дислексик і дисграфік



Якщо ваша дитина має труднощі з читанням або письмом, це не означає, що вона лінива, неуважна чи не здатна до навчання. Часто за цим стоять особливості роботи мозку, зокрема дислексія та дисграфія, які можуть супроводжувати розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ).

Що таке дислексія та дисграфія?

Дислексія – це специфічне порушення читання, коли дитина плутає літери, переставляє склади або має труднощі із розумінням тексту.
Дисграфія – це порушення письма, яке проявляється в пропусканні або додаванні зайвих літер, неправильному написанні слів, змішуванні звуків тощо.
РДУГ (розлад дефіциту уваги та гіперактивності) – це нейророзвитковий розлад, що супроводжується труднощами з концентрацією, імпульсивністю та підвищеною активністю.

Мій досвід

Коли я була дитиною, ані про РДУГ, ані про дислексію, ані про дисграфію нічого не було відомо моїм батькам та вчителям. Тому мені часто доводилося переписувати домашні завдання. І по кілька разів читати один і той же параграф, бо я не розуміла написане.
В дорослому віці, коли я отримала освіту психолога і з'ясувала, що маю РДУГ, мені стали зрозумілі деякі "особливості" сприйняття інформації моїм мозком. Наприклад, у моєму випадку дислексія значно посилюється при стресі та втомі, а дисграфія – при поспіху під час написання або друкування.
Я навіть розрізняю рівні  стресу саме через сприйняття тексту. 
  1. Якщо неправильно читаю лише окремі слова, дивуюся несподіваним значенням і сміюся - це початковий рівень стресу.
  2. Якщо читаю деякі слова неправильно, але не дивуюся, а злюся - значить це вже середній рівень втоми та стресу.
  3. Коли ж читаю багато слів неправильно, не розумію текст – мені час відпочити.
Проте ані РДУГ, ані дислексія та дисграфія  не завадили мені здобути три вищі освіти, працювати там, де мені було цікаво і будувати професійну кар'єру.
Саме тому я завжди наголошую: не сваріть своїх дітей за труднощі в читанні та письмі. Це не їхня "вина", це просто особливість, з якою можна і треба працювати.

Як батьки можуть допомогти дитині з РДУГ + дислексією чи дисграфією?

🔹 Будьте терплячими. Дитина не робить помилки навмисно. Покажіть, що ви підтримуєте її, а не критикуєте. Не підганяйте її, це лише погіршить ситуацію.
🔹 Створіть сприятливе середовище. Зменшіть фактори, що відволікають, забезпечте зручне місце для навчання.
🔹 Робіть паузи. Дітям із РДУГ важко довго зосереджуватися, тому навчання має бути поділене на короткі блоки.
🔹 Використовуйте мультимодальні методи. Аудіокниги, тактильні вправи, інтерактивні додатки допоможуть дитині краще засвоювати інформацію.
🔹 Не примушуйте переписувати багато разів. Це лише посилює стрес. Краще використовуйте ручки "пиши-стирай" (я сама ними зараз користуюся і просто в захваті від них). 
🔹 Зверніться до логопеда  або нейропсихолога, вони допоможуть розробити ефективні стратегії підтримки.

Головне – не робити з цього трагедію. Люди з дислексією, дисграфією та РДУГ можуть бути надзвичайно талановитими, творчими й досягати великих успіхів. Важливо підтримувати дитину й допомагати їй знаходити свої сильні сторони. Навчання в школі - це лише частина життя. Дбайте про гарні стосунки з дітьми, вони важливіші за оцінки і триватимуть набагато довше.


1.27.2025

Поради для людей з РДУГ, як підтримувати щоденний ритм читання

 

Плануйте читання на ранковий час
Розташуйте читання на початку дня, коли ви ще не повністю прокинулися і потребуєте часу для входження в активний режим. Ранкове читання допоможе  спокійно та корисно розпочати день.

Обирайте професійну літературу
Зосередьтесь на книгах, які мають практичну цінність для роботи або розвитку. Це полегшує мотивацію, адже отримані знання будуть корисними. Обирайте книги на ту тему, яку досліджуєте безпосередньо в цей період життя.

Читайте в кілька етапів, щоб краще засвоїти знання
Перший етап: Читання книги, щоб зрозуміти, наскільки вона корисна і чи зможете ви використати отриманні знання в своєму житті. Робіть примітки на полях, щоб виділити корисне для вас.
Другий етап: Скопіюйте відмічені ідеї та уривки.
Третій етап: Створіть нотатку або  по знайдіть інше практичне використання інформації, яку ви зберегли.

Використовуйте магнітні закладки
Розділіть книгу на щоденні частини, використовуючи формулу:
Кількість сторінок у книзі ÷ кількість днів для читання = кількість сторінок для читання в день.
Виділіть першу частину книги магнітною закладинкою, яка охоплює визначену кількість сторінок. Це допоможе візуалізувати обсяг роботи.

Підтримуйте мотивацію
Під час читання нагадуйте собі, що обсяг невеликий і ви впораєтеся швидко. Наприклад, фрази на кшталт: “Залишилося зовсім трішечки, і можна зайнятися іншими справами” добре працюють.

Автоматизуйте підготовку
Одразу після завершення читання відмічайте завдання для наступного дня: закладайте наступну частину книги, щоб уранці просто відкрити книгу в потрібному місці і читати.

Тримайте книгу там, де читаєте
Розмістіть книгу там, де ви проводите ранковий ритуал читання: біля ліжка, або на кухні біля кавоварки. Це полегшує початок дії, допомагаючи підтримувати звичку.

Отримайте свій перший дофамін, щоб перейти до активних справ
Після виконання щоденного обсягу читання поставте собі галочку "зроблено!" і переходьте до інших справ вже з позитивним настроєм. Адже ви вже зробили важливу рутину, зарядили мозок новими ідеями і маєте імпульс до життя. 

Враховуйте особливості РДУГ при плануванні читання і воно стане регулярною і приємною частиною вашого дня. 

1.09.2025

Як я вирішила свою проблему рдужної імпульсивної творчості

#ІмпульсивніНотаткиДорослоїРдужки

Раніше як було? Щось десь цікаве побачила і усе, пропала, мені то треба обов'язково зробити. Колись. 

Хата забита різним мотлохом для того "колись". Я в тривозі і зневірі бо жодна людина без суперздібностей не здатна то все переробити і за 100500 років. 

Як зараз? Дивлюся на якусь цікавезну поробку-саморобку і ... Тадам!!!... Радію, що мені того не треба робити. 

От прям словами в мозок: "Наташо, як же класно, що тобі того не треба!!!"

В найбільш складних випадках, коли ловлю себе вже на низькому старті, кажу собі: "Так, Наташо, це прям дуже круто і класно, але ти не будеш того робити. Бо, насправді, ти хочеш повалятися в ванній, пограти в Хогвартс і трошки довше поспати, а не отєто всьо"

Виявляється, якщо

а) дозволяти собі не робити щось, що ти міг би зробити - це і є свобода вибору,

б) якщо ти знаєш, чого хочеш (прям перелік і прям записаний в блокноті), то імпульсивні рішення легше вчасно зупиняти або скеровувати імпульс в потрібне русло.

10.21.2014

Хочу трошки розповісти про свій рдуг в дитинстві, аби батькам було легше зрозуміти своїх дітей


#ІмпульсивніНотаткиДорослоїРдужки

Хочу трошки розповісти про свій рдуг в дитинстві, аби батькам було легше зрозуміти своїх дітей. Нікого ні до чого не закликаю, просто мій досвід і мої копінг стратегії.

Агресія. До 4 класу мої щоденники були червоні від записів щодо поведінки. Я постійно билася з хлопцями. Як не дивно, дівчат не чіпала. Але слава про мої "подвиги" потім зіграла мені на руку. Бо з початком підліткового віку в нашому класі билися усі проти усіх на визначеному місці. Мені жодного разу не кинули "зустрінемося за гаражами". Згодом я пішла займатися рукопашним боєм і досі згадую той досвід з вдячністю. Моя побутова агресія знизилася в кілька разів. Я буквально ловила себе на думках: я така спокійна!

Нотації від мами. Я пам'ятаю що вони були і пам'ятаю своє роздратування щодо цього. Жодного слова з тих нотацій не пам'ятаю. Завжди тоді думала: краще б ти мене побила, ніж ці нотації слухати. Я не розуміла, як на них реагувати, що від мене хочуть, що треба казати. Вони були як білий шум. Мозок просто вимикався, я стояла, слухала той шум і нудилася. Не знаю, чому так. Згодом я навчилася сприймати інформацію на слух, працювала журналістом, зара багато слухаю аудіокниг. Але й досі можу легко втратити зв'язок з аудіопотоком і він перетворюється на білий шум... Будь-яка думка може перетягнути увагу на себе і все, гаплик, я не чую. Тобто слухати і чути для мене - це прям окрема навичка а не "як дихати".

Навчання. В школі мама багато зі мною займалася, аби я була, принаймні, хорошисткою. Я була розумна і лінива (знайомо, так😉😂?). Згодом я почала робити домашку прямо в школі. Я швидко читала, тому схема в мене була така: швидко відповісти на питання вчителя на початку уроку і отримати відповідь. Прочитати тему і або почати готуватися до наступного уроку, або почати робити домашку з попереднього предмету. Мені було не цікаво бути відмінницею, бо там треба було набагато більше робити, а різниця - в один бал. Згодом я отримала три вищі освіти. Кожна - за власним бажанням, одна безкоштовна і 2 за власні кошти. І лише на 3 вищій освіті я хотіла мати високі оцінки, бо розуміла, навіщо вони мені. Майже всі предмети здала на "А". Зараз вже (нині мені 48) навчання не дає того дофаміну як раніше, вчитися важче (ковід дуже вплинув на короткочасну пам'ять). Але все одно весь час щось вивчаю. Це вже як звичка. Думаю, в мене гіперфокус на цьому.

Розклад дня. Батьки цього не змогли мене навчити. Я навіть не пам'ятаю, чи намагалися. Але згодом я зрозуміла, що коли маю усталений розклад - менше нервую і більше встигаю, а втомлююся менше. Водночас, коли довго не трапляється якоїсь жопи, я починаю нудьгувати і можу й сама щось дурне утнути, аби зробити життя непередбачуваним...

Засипання. Це й досі треш. В дитинстві навчилася сама собі розповідати історії, бо інакше не здатна заснути. Бували періоди, коли я прям дуже гарно спала. Але зара вже п'ю мелатонін, легке снодійне і часом включаю білий шум, інакше зі сном повний капець.

І наостанок. В транспорті до мене часто чіпляються інші рдужки. Ніякий маскінг мені не допомагає 🤣🤷🤦. І тоді я починаю їх розпитувати, якими вони були в дитинстві і як живуть тепер. Тож не сумуйте, діти виростуть і знайдуть своє місце в житті, навіть якщо вам, як батькам, зара це не очевидно. Ми, дорослі з рдуг є тому свідками.

10.17.2014

Чи може рдужка вести щоденник думок?



#ІмпульсивніНотаткиДорослоїРдужки

Слухаю психолога, який працює за напрямком когнітивно-поведінкова терапія. І от він каже про ведення щоденника думок, розповідає як його вести, що туди записувати. І в цей момент я розумію, що саме ця вправа взагалі не може бути виконана людиною з РДУГ. Хіба що тими, хто на ліках... Це просто фізично не можливо. Це як намагатися вести конспект лекції, яку одномоментно веде кілька викладачів, і паралельно ще записувати діалоги друзів, які сидять поруч. Якщо я почну записувати власні думки - я просто більше нічим не зможу займатися. 

В мене є в арсеналі вправа, яка є чимось середнім між щоденником думок і щоденником емоцій. Я виконую її раз на місяць, бо вважаю прям дуже сильно корисною для психіки. Але! Вона може забирати в мене кілька днів. Бо, по перше, потрібно підгадати час, коли ніхто не турбуватиме мене. Потім потрібно зосередитися і згадати, що ж мене турбувало цього місяця, описати свої емоції та думки, а потім проаналізувати, що ж насправді сталося і як з тим бути. Я можу працювати над цим багато годин поспіль і засиджуватися день-два до пізньої ночі, поки дам таки раду усім тим хвилюванням, розкладу їх по поличкам в коробочкаи з бірочками. Натомість я отримую сталу психіку, без внутрішніх конфліктів, які зʼїдають мої сили з середини. Для мене це завдання із зірочкою. І лише прогнозовано корисний результат спонукає робити цю вправу раз на місяць. 

Але щоб записувати свої думки постійно? 

В такі моменти я особливо гостро відчуваю свою нейровідмінність, яка спонукає мій мозок "вибухати" думками так, наче вони - безперервний феєрверк в моїй голові...